Корзина
1 отзыв
ВЕСІЛЛЯ СВІЧКИ
Контакты
costum.kiev.ua
Наличие документов
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+380 показать номер
+380 показать номер
+380 показать номер
Людмила
УкраинаКиевпроспект М.Бажана, 28А, офис14202140
Карта

ВЕСІЛЛЯ СВІЧКИ

ВЕСІЛЛЯ СВІЧКИ
14 вересня – за християнським календарем вшановують Симеона Стовпника, який 40 років провів на стовпі, творячи чудеса, і прожив 103 роки. У народі – це свято «Весілля Свічки» на честь осіннього Сонця, коли відзначається перехід від літа до осені і з цією порою пов’язана ціла низка народних прикмет. У цей час Сонце виходить із сузір’я Діви, поступово зменшується його тепло, осінь вступає в свої права. Наші предки зустрічали її, за звичаєм, урочисто й велично, піснями й танцями, різноманітними дійствами, співаючи: Вже осінь поблизу, Вже сонце донизу. Ой треба нам, треба Світлонька із неба.. Слід було чимось підсилити світло, тому народна мудрість і фантазія за символічний вогонь, прообраз Сонця, обрала магічний амулет – свічку. Зрозуміло, чому її так шанує церква при всіх богослужіннях, чому є стрітенські, «громничні», хрестильні, поминальні та інші свічки. Отже, невипадково з’явилося поетичне Свято Свічки, яке за тривалістю, пісенними і танцювальними мелодіями, деякими дійствами, споріднене з народним весіллям, що традиційно проводилося впродовж семи днів, тобто стільки, скільки творився світ. У різних регіонах воно мали свої відмінності, найдавніші елементи збереглися в окремих районах Полісся і на Звенигородщині, що побутували тут до 30 - х рр. мин. стол. Народ вшановував світло дня, ту рівновагу, яка наставала в природі між днем й ніччю. Світло уособлювалося у свічці, яка несе часточку тепла небесного, осяває людські оселі та душі. Вже від 22 вересня (від осіннього рівнодення) світло Сонця втрачало свою інтенсивність і його у давнину в кожній оселі підсилювати вогні свічки, посвіта (каганця) або комина: Ой осінки, свашечки, осінки, Треба для комина та й жінки, А для свічечки чоловіка Й щасливого усім віка… – співали жінки, переходячи від однієї оселі до іншої й цілий тиждень проводячи різноманітні обряди. Цікавий опис свята з уст етнолога Софії Терещенкової подав видатний учений, уродженець Волині, Агатангел Кримській, у праці «Звенигородщина з погляду етнографічного та діалектологічного». Свої дитячі і юнацькі роки він провів у Звенигородці на Черкащині, сюди неодноразово повертався впродовж свого життя у пошуках спокою від переслідувань з боку тоталітарного режиму і так необхідного йому творчого натхнення, звідси у 1941 році проляг його шлях на заслання, звідки він не повернувся. Тож познайомимо читачів з фрагментами цього унікального дослідження (яке, на жаль, з 1928 року в Україні не перевидавалося), зокрема, з розділом: «Осінь в її повірках та звичаях од вересня (сентября) – до пилипчаних запуст». Вересень (сентябрь): 1 вересня – Симона Стовпника – «каганця (свічку) женять». «... Як давніш, то на Симона трохи не в кожній хаті «женили каганця». Рано було посходяться в хатах гості, засвітять каганця, заквітчають квітами й поставлять на столі. Потім гості сідають за стіл і провадять усе так, як на весіллі. Другого дня запрошують в іншу хату і переносять каганця, а каганець горить увесь час. Отак - то «женять» каганця цілий тиждень, переносячи його з одної хати до другої. То так у нас по селах. А в Звенигородці – то там «женили свічку», а не каганця. Так само стояла на столі свічка заквітчана, і кожного дня переносили її до іншої хати. Тільки ж останніми роками дуже мало додержуються в Звенигородці такого звичаю. Тепер воно виводиться, і «женять вічку» хіба деякі шевці, кравці, кожухарі». Досконала природна драматургія, оригінальні дійства, неповторний колорит українського побуту аж просяться, щоб це самобутнє свято було показане широкому загалу (на противагу надуманим театралізованим видовищам, які не мають нічого спільного з народними традиціями, а тільки перекручують і нівечать їх).Тож пропонуємо читачам нашого сайту познайомитися із святом «Весілля Свічки», відтвореним фольклорно - етнографічним гуртом «Оріяни» з м. Тальне на Черкащині (реконструктор обряду етнолог Вадим Мицик), яке було показане на сцені Київського міського Будинку вчителя у середині 90-х рр. мин. стол., відзняте УТ і є в його архівах. – Щиро просимо, люди добрі, до хати до гурту. Хоч скільки вас є, будете гостями дорогими. – Ми до вас не порожні, а вповні прийшли, – каже молодиця, показуючи барвінок у фартусі: З гори та в долину По червону калину, По хрещатий барвіночок Свічечці на віночок, По зелене зілля Свічечці на весілля. З гільцем наперед виступає чоловік. На деревці дзвоники, яблучка, гарні квіти, барвисті стрічки. – Позолотіть, свате, вершечок нашому гіллєчку. Хай же квітка на гільці сяє, як сонечко в небі. З отим гільцем будемо ходити від хати до хати і Свічку шанувати. Куди не прийдемо, там на воротях будемо ставити, щоб усі бачили, що тут справляють весілля Свічки. Тим часом жінки замішують тісто, готують коровай, скачують на столі велику Свічку, наряджають її, як молоду, до шлюбу: – Тепер давайте, – говорить молодиця, – гарно приберемо її, барвінком обвиємо, стрічечками обв’яжемо, калиною обтикаємо. Жінки стають колом навколо Свічки і співають: Ой сиділа горличка на пеньку, на пеньку, Гарная свічечка у вінку, у вінку. Гарная свічечка у вінку, Славнії свашечки у танку. Чоловіки викрешують вогонь і запалюють Свічку, яка горітиме аж до весни – у будні й свята – доповнюватиме світло Сонця, як посланець вогню небесного. – Ну й славна Свічка, яскраво горить! Не раз вона звеселить нашу оселю. – З такою Свічкою до кого в гості підемо, в того її світло буде найдорожчим гостем. – Від хатнього порогу освітлюй нам , Свічко, дорогу! Музики заграли похідної і весь свічковий похід рушив вулицею. Попереду чоловік несе велику Свічку, поруч старости, обв’язані рушниками, далі йдуть свахи із свічечками, музики. З вітанням заходять до кожної хати, ставлять Свічку на почесному місці, вшановують її піснями, а господарів гарно віншують: Ой сяяла Свічечка, сяяла, Як у віночку та й стояла., Ой на столі, на престолі. Подай, Боже, щастя й долі. – Хоч як би дні коротшали, а світло у хаті хай не вгасає! – Гори, Свічко, на столі, на престолі, в кімнаті і в хаті. Додавай нам світла ясного і тепла красного! Від Свічки старший сват запалює меншу свічку і передає її господарю. – До ваших рук, шановний свате, передаємо це світло. Хай воно освітлює ваші будні і свята, вашу хату і родину! Несіть його впевнено і мужньо бо це заповіт предків і світло душі нашої. Рутковська О. Весілля Свічки (опис і фрагменти свята). – З книги «Забуте і воскресле». – 2007, м. Київ. – С. 67-71.
facebook twitter

Рутковська О. Весілля Свічки (опис і фрагменти свята). – З книги «Забуте і воскресле». – 2007, м. Ки

Предыдущие статьи
  • Карнавальные Костюмы
    Карнавальные Костюмы
    Одним из направлений в нашем творчестве стал прокат маскарадных новогодних карнавальных костюмов для детей и взрослых. На протяжении тысячелетий люди стремились вырваться из рутинной жизни и устраивали себе праздники.
    Полная версия статьи
  • Индивидуальный Пошив Одежды
    Индивидуальный Пошив Одежды
    Профессиональный модельер обладает особым даром, который позволяет ему, подчеркнуть женскую красоту и элегантность мужчины. Он продумывает каждую линию, каждую деталь, превращая любую ткань в настоящий шедевр.
    Полная версия статьи
  • Нас зовут  "ШОТО-ДВ"
    Нас зовут "ШОТО-ДВ"
    Однажды группа творческих людей приняла решение объединиться и воплотить свои мечты в жизнь. Воодушевленные опытом самых известных модельеров, мы создали небольшую мастерскую, в домашнем уютном стиле.
    Полная версия статьи